| Chapter 1 |
1 | ¶ Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас!
|
2 | ¶ Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,
|
3 | знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.
|
4 | А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.
|
5 | А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана.
|
6 | Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.
|
7 | Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа.
|
8 | Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх.
|
9 | А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю,
|
10 | а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний,
|
11 | бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!
|
12 | Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.
|
13 | ¶ Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.
|
14 | Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.
|
15 | Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.
|
16 | Не обманюйтесь, брати мої любі!
|
17 | Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.
|
18 | Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його.
|
19 | ¶ Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів.
|
20 | Бо гнів людський не чинить правди Божої.
|
21 | Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.
|
22 | Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.
|
23 | Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі,
|
24 | бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є.
|
25 | А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм!
|
26 | Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того!
|
27 | Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.
|